КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "ПРИБУЗЬКА ГІМНАЗІЯ ЛУКА-МЕЛЕШКІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ"

Україна- це ми! Слава Україні! Героям Слава!

Про школу

 

 

 

     

 

ІСТОРІЯ ГІМНАЗІЇ

 

с. Прибузьке Вінницького району, Вінницької області

( 1859 – 2023 рр )

 

 

 

 

 

Сьогодні школа в кожному селі – осередок знань, духовності, культури.  В нашому населеному пункті – це ще й гордість місцевої громади, адже приміщення нове, доглянуте, має естетичний вигляд, а головне – це друга домівка для учнів та вчителів. 

Заснована школа далекого 1859 року на передодні реформ царського уряду, який хотів модернізувати країну. Школа відкривалася як церковно – приходська і перебувала у віддані Священного Синоду.

Приміщення було не пристосовано до навчання.  Це була стара попівська хата. Так школа проіснувала 29 років.  І лише в 1888 року побудовано нове приміщення школи громадою села.  Звісно, що будівля була дерев`яною, обмазана глиною. Так, 1867 році в Шкуринецькій церковно – приходській школі вчилося 20 хлопчиків і 9 дівчаток, а населення, згідно статистики,  становило 831 особа селянського стану.

З 1924 по 1941 роки навчальний заклад нашого села називався Шкуринецька неповна середня школа, або Шкуринецька чотирирічна українська трудова школа, закладом опікується  переважно громада.  Так, згідно перепису в селі 200 дітей шкільного віку, але школу відвідує 16 хлопчиків і 6 дівчаток.

В другій половині 20 років кількість учнів постійно збільшувалася  завдяки вимогам місцевої влади до селян – вчити дітей. Так в 1926 році учнів в школі вже 80, а до початку 30 років понад 200.  Така кількість учнів була аж до початку війни ( в 1940 році 288 учнів ). Через те, що в школі було лише чотири класні кімнати,  навчалися в дві зміни. Вчило дітей дев`ять,  десять вчителів, працювало дві технічки. Педагогічне навантаження коливалося від 20 до 31 години на тиждень. 

В 30 роках педагогічний колектив школи активно задіюється владою до процесу ліквідації неписьменності на селі.  Складалися списки неграмотних серед жителів села і вони повинні були відвідувати лікпункт, де з ними працювали вчителі школи. Вік неписьменних від 19 до 35 років (всього 96 чоловік на 1931 рік). В 30 роках ХХ століття назва освітнього закладу нашого села – Шкуринецька неповна середня школа (семирічка).  Вже існує піонерська організація при школі і є навіть комсомольці (їх троє в 1938 році).В кінці 30 років наповнюваність класів становила від 22 до 40 учнів (в середньому 31 учень). Відмінником стати було дуже нелегко. З 225 учнів в 1938 році їх було 13 (4 в початкових класах і 9 в старших). Щороку від 2 до 5 учнів кожного класу залишали на повторний курс навчання. При школі діють гуртки: літературний, музично – драматичний, юних безвірників. На 1938 рік директором школи був Присяжнюк Іван Якович. Крім навчання значна увага приділялась виховній роботі.  Акцент робився на виконання п`ятирічок за чотири року, питання колективізації, індустріалізації. Дітей в школі не харчували. В 1940 році  директором школи призначено Власова Зиновія Васильовича.


  Окрема сторінка історії школи – це період фашистської окупації, що тривав з 20 липня 1941 року по 15 березня 1944 року.  Німці школу не закрили і діти мали змогу продовжити навчання, але відвідували її досить мало учнів.   Навчання велося українською мовою. 

 

Після закінчення Великої Вітчизняної війни школа продовжувала діяти, Приміщення складалося з п`яти кімнат та учительської. Наповнюваність класів понад 30 учнів.  Адже, до першого класу зараховувались діти з 1934 по 1939 роки народження (ті, хто в період окупації школу не відвідували). Директором школи був Бернас Іван Іванович. Учительський колектив був невеликим (9 педагогів), але випускники школи згадують їх як справжніх майстрів своєї  справи. В 1964 році село Шкуринці було переіменовано на Прибузьке, а отже й школа стала називатися Прибузька.

 В 70 – 80 роки ХХ століття школа знаходилася в двох приміщеннях – одне в центрі села, а інше на краю села біля лівого берега річки Південний Буг. На місці першого приміщення побудована нова школа, а інше переобладнано, відремонтовано, де нині знаходиться амін приміщення. Діяли піонерська та комсомольська організації, кілька гуртків. Особливий інтерес викликали заняття фотогуртка, яким керував вчитель фізики Євсєєв Ю.Г. Функціонувала вечірня школа, група продовженого дня.  Значна частина вчителів добиралась з міста до школи пішки, іноді переправляючись через річку на човні. Це було досить небезпечно під час повені. Директором школи працював Григорчук Іван Давидович, який викладав історію.

 

 З 1980 по 1993 рік керувала школою Левчук Лідія Володимирівна. Саме в цей період була побудована нова школа. Лідія Володимирівна займалася підготовкою проекту для будівництва, контролювала хід побудови. Будівельні роботи велися з 1986 по 1989 роки. Будівля двоповерхова, з просторими класами, великими добре обладнаними майстернею та спортзалом, їдальнею на 40 місць, бібліотекою, окремою котельнею. Все це тоді здавалося мрією для учнів, батьків, вчителів. Тому всі, непокладаючи рук, працювали влітку 1989 року, щоб першого вересня таки школа запрацювала. Школа здана в експлуатацію 1 вересня 1989 року, а вже в 1995 році (на той час директор Нудельман Олександр Петрович)  їздив до Білої Церкви на шинний завод брати покриття для спортзалу з гуми за кошти сільської ради (голова Проценко В.І.). СЕС постійно вимагала заміни підлоги через її не екологічність. Лише в 2009 році це вдалось реалізувати під час капітального ремонту спортзалу, завдячуючи сільському голові Скрипнику В.І. В 2008 році шкільну котельну перевели на газове опалення, зроблено додатковий ремонт опалювальної системи за рахунок коштів відділу освіти Вінницької РДА. З 2011 року в нашій школі почав працювати хореографічний гурток ( керівник Заморуєва С.В. ). Без танцювального ансамблю « Дзиґа » не обходиться нині жодне шкільне свято, чи масштабний виховний захід. Взнають наших танцюристів і на районному рівні. Протягом літа 2013 року облаштовано внутрішні туалети за сприяння сільського голови  Сича В.М. та директора підприємства «Ковінько – ковбаси» Яворської Л,М.. Також було складено проект на заміну вже старих дерев`яних вікон та дверей на метолопластикові. Всі ці заходи  проводились, коли директором школи працював Нудельман Олександр Петрович.  На цій посаді він пропрацював 21 рік ( з 1992 по 2014 рік ). З першого травня 2014 року пішов на заслужений відпочинок.  В серпні 2014 року директором школи було призначено  Студілка О.В. Протягом серпня – вересня 2014 року роботи по заміні вікон все ж виконали. Проект вартістю 488.000 гривень повністю оплатила Луко – Мелешківська сільська рада ( голова Сич В.М. ). Нині в школі працює колектив з 16 педагогів. Це фахові, амбітні люди, які будують плани на майбутнє з надією на кращі зміни в ході реформування освіти.